Люблю степи свої безкраї,
Люблю, як сонечко встає,
Ромашок килими біляві,
Тут гріють серденько моє.

приспів:
Понад усе люблю свій край
І батькове гніздо-домівку,
Де руки мамині мені
Так ніжно гладили голівку.

Люблю, як жайворон співає,
Як прокидається земля,
Як сонях в полі розквітає
І золотих хлібів поля.
приспів.

Весняний щебет солов’я,
Веселу музику джерельця,
Ранкові роси на лугах,
Серед степів – ставки-озерця.
приспів

Долинська 2009

Мне звезда упала на ладошку,
Я её спросил: «Откуда ты?»
«Дайте мне передохнуть немножко –
Я с такой летела высоты».
А потом добавила сверкая,
Словно колокольчик прозвенел:
«Не смотрите, что не велика я –
Я умею делать много дел.

Вам необходимо только вспомнить,
Что для вас важней всего на свете.
Я могу желания исполнить –
Я всё время занимаюсь этим».
«Знаю я, что мне необходимо,
Мне не нужно долго вспоминать,
Я хочу любить и быть любимым
И хочу, чтоб не болела мать.

Чтоб на нашей сказочной планете
Только звёзды падали с небес,
Были все доверчивы как дети
И любили дождь, цветы и лес».
Говорил я долго, но напрасно,
Долго, слишком долго говорил,
Не ответив мне, звезда уснула –
Было у неё немного сил.

Я тихонько взял её в ладошку
И согрел дыханием своим:
"Вот передохнула ты немножко,
Набирайся сил - лети к другим.
Пусть сбываются у всех желания,
Надо только верить и любить,
Но а ты свети нам в небе ярче,
Чтобы мирно, счастливо всем жить".
Долинская 2009

Жартує дощ, сміється ніч,
Десь річечка зітха,
Бо погляд твій,
Ну, звісна річ - місточок до гріха.
Приспів:
Гречаний цвіт гойдає цвіт
На крилах світлих мрій.
Крізь жар сердець бере в полон
Медовий погляд твій.

А літній луг, мов давній друг,
Нам стелить килими.
Крізь скло роси і дзвін коси
Кохались в гречці ми.
Приспів.

Долинська 2008

Життя не пастка і не пустка,
Тож розпач в серце не пускай.
Знай: пам'ять – в вічність перепустка,
У неосяжний дивокрай.
ПРИСПІВ:
Умій радіти і любити,
Не боячись, що через край.
А нечисті - не забруднити
Наш кришталевий небокрай

У курені милуйся з милим,
Очей промінням ніжно грай.
І не дай Бог, щоб зливи змили
Земний цей, вигаданий рай!
Приспів.

Долинська 2008

Любов моя - в космічнім полі стежка,
На Марсі мертвім яблуневий цвіт.
По темнім небі зоряна мережка,
По чорній долі світлий заповіт.
Приспів.
І скільки б їй не вторив я осанни
Співати серце хоче знов і знов:
«Любов моя й крізь подихи останні»
Врятує світ!- на те вона й любов.

Любов моя – врожайній дощ у спеку
Гудіння бджіл, степів медовий рай,
Хранитель, що відводить небезпеку,
Надій святих барвистий небокрай.
Приспів.

Любов моя - натхнення у роботі,
Духовна сила, щедрістю густа,
Весільні кільця на чужім капоті,
З якими й мій життєпис прироста.
Приспів.

Долинська 2009

Щедрий травень пригорщів зелених
Ллє на землю повінь золоту.
У його розвернені рамена
Наші дні заклечані вплету.
ПРИСПІВ:
І нехай баскі літа стрілою
Мчать в осіннє полум’я дібров,
Ми з тобою й сивою зимою
Множить будем веснами любов.

Пелюсток вишневих завірюха
Закружляє з нами у танку.
Соловейко люблячих підслуха -
Тьохне їм мелодію тремку
ПРИСПІВ.

Ми фату садів сріблясто-білу
До своїх приміряєм сердець:
Так пасує їм, помолоділим
Сонечка розквітлого вінець!
ПРИСПІВ.

Долинська 2009 р.