«Весна трьохтисячного…»

         Я вдихнула на повні груди:  прийшла трьохтисячна  весна на українську землю. Недарма весь люд з нашої та наближених для життя людей планет -  Мирної, Новітньої та Зеленої, називає нашу Україну вишнево-яблуневим центром Всесвіту. Бо з початку третього тисячоліття наші пращури вирішили посадити навкруги полів та ставків, у лісах та парках яблуневі та вишневі дерева. Такі квітучі пахощі та незрівнянні аромати підіймають  настрій, і навіть здається,  що у людей виростають  крила. Тому з гарним настроєм наша родина зібралася на обов’язкові три вихідні дні до батьків у рай-місто. Рай-місто – це дійсно райське містечко, де відпочивають, спілкуються, оздоровлюються та подорожують за рахунок фонду благодійної спільноти планет люди поважного віку.

         Я з коханим та дітьми вирішили поїхати міжміською ескалаторно-пересувною, циркулюючою по колу  дорогою, щоб помилуватися нашими чудовими краєвидами. А колись наші діди і прадіди їздили на  машинах, потягах, літали літаками. Ці ж механізми  забруднювали повітря, і тому їх давно вже відмінили. Вибираємо третій швидкісний шлях, бо перший – відпочиваючий для тих, хто хоче пройтися біля огородженої від лісо-саду смуги; другий –  помірно-пересувний шлях; третій – швидкісний; четвертий – для вантажу. Є ще й подорожуюча надшвидкісна сонячна куля, але на неї ми не хочемо, бо зверху – зовсім інший вигляд. Хоч він і мальовничий, але ж нема живого спілкування з природою! А так ми, де захочемо, перейдемо на другий чи перший шлях. Добре, що відгородили наших менших друзів  - тваринок, вони тепер не гинуть на дорогах, як раніше. Навіть по обидві сторони доріг є з’єднувальні мости, щоб ходити один до одного в гості. Всі вони приручені, нагодовані, з ними спілкуються і дорослі, і малі, – як же це цікаво!

         …Зупинились ми біля лісо-саду. Вітерець дмухнув в обличчя та пробігся по волоссю. От бешкетник! Я притулилася до коханого і ніжно поцілувала. Він відгукнувся, затремтів – як вперше, підняв мене  і закружляв по галявині. Але ж  стало прохолодніше,  тому ми всі увімкнули легкий аурний підігрів  – вже добре і набагато тепліше. Він зігріває і з зовнішньої сторони, і з внутрішньої. Перейшовши на швидкісний шлях, їдемо всі, обійнявшись, далі.

         Нарешті рай-місто. Тут ще більше зелені. А квітів! Всі галявини в їх цвітінні! Новий різновид троянд, блакитних, як небо, а самі вони - на деревах.  Цілі паркові насадження! А далі – насадження  велетенських півоній, тюльпанів,  конвалій. Це дійсно український рай! На Зеленій планеті, яка має  зелений ґрунт і більш схожа на нашу Землю, взагалі вивели орхідейні троянди, – яка краса! І все ж таки люди з Зеленої обожнюють українську природу і по-доброму заздрять нашому родючому чорнозему, який є тільки у нас! І ще добре, що наші предки навчились коагулювати та переробляти сміття й звалища, відходи та відстійники в подібне чорнозему добриво, і тепер весь Всесвіт переймає від України цей досвід. Навіть там, де, кажуть, на Землі були пустелі – все засипано таким ґрунтом, і рівномірно, вчасно, коли на Землі посуха, по планеті ідуть штучні дощі. До речі, я також пишаюся своїми українськими винахідниками, які встановили на річках, морях та океанах цей повітряно-водяний обмінник. Для нашої України і її землі, з її роботящими людьми та винаходами в робототехніці – це важливе досягнення!

         …І от мої батьки. Кожен день у них цікавий та різноманітний: вчора був космічний тур до Мирної. Мирняни люблять українців, бо її перші поселенці – українці. Вони знайшли цю планету серед чисельних галактик у 2525 році. Космічний апарат, який був створений нашими розробниками, першим долетів до цієї планети. І, ступивши на ґрунт, аеронавт Юрій Гаєнко змахнув рукою і вимовив: «Приїхали з миром! Не буде тут ніколи злих людей, війни, тому і назва тобі – Мирна!» Та й, чесно кажучи, я сама на Україні не знаю ні однієї злої людини. З 1945 року взагалі не було війн і навіть ніякої ворожнечі між народами Землі і Всесвіту. Всі живуть у мирі та злагоді. Українська держава проголосила себе ініціатором миролюбного почину, і всі держави увійшли в цю спільноту. А хто хоче бачити своїх дітей та онуків у світі війни чи насилля?  Ніхто! Тому в людях виховується тільки любов та повага до інших. Навіть обрали одну для всіх мову, але й рідної не забули. Наприклад, вже сьогодні наші батьки, ми та наші діти, зустрічаючи весну, вдягнулись в українські національні костюми ще минулих століть. Співаємо веснянки, гаївки, шануємо весну, водимо разом хороводи, як раніше: «Ой весна, весна, та й весняночка, де ж твоя дочка та паняночка?..» І ми, як і всі ці люди,  знаємо тисячолітню історію українського народу, його звичаї та обряди, навіть всіх князів, президентів та її мудрих керівників. Мої батьки, наша родина і всі українці добре володіють грою на національних інструментах: бандурі, цимбалах, трембітах, а також класичних інструментах - фортепіано та скрипці. Всі гарно співають, бо також гарно співали їх предки. Недарма всі три тисячоліття  називають  нашу мову наймелодійнішою, солов’їною, а народ – співучим…

         Після свята традицій ми ласуємо сунмалиною з вершками. Яка це смакота! Аромат суниці та солодкість малини з’єдналися в чудову цілющу ягоду. Батьки з радістю збирають ці плоди на спеціально відведених угіддях біля спальних галявин, де можна відпочити. А на цих кущах більше ягід, ніж листя. Нарахувала 120 штук на одному кущі! Недалеко розташований коров’ячий заповідник, де доїльно-переробна станція переробляє молоко відразу в різні ласощі: молочні коктейлі, зефіри, вершково-молочні цукерки та райсири. Повечерявши всі разом, починаємо згадувати минуле з переглядом зримої подоби. Ось в дитинстві моя матуся біжить в обійми своїх батьків, а ось маленькою моя бабуся та дідусь танцюють гопака. На жаль, їх вже немає з нами… Сльози та теплота присутності душ очищують нас. З цими приємними і трохи сумними спогадами ідемо відпочивати. Хто вибирає спальну галявину, а хто – хмаро софу... Я полюбляю і те, і друге. Наприклад, на спальній галявині можеш спати в ауронічному одязі прямо на зеленій травичці, вдихаючи тепло рідної землі. Найцікавіше те, що колись на природі людям не давали спати якісь  комахи, і в 23 сторіччі їх знищили українські вчені ультрасенсорним засобом. Тож спимо спокійно. Недалеко від нас примостилися наші четвероногі друзі – гігієно-чисті коти та собаки. Кото- та собакотерапія вже давно відома людям. Завдяки їх ласці у людей ніколи не болить серце, не підвищується тиск, заспокоюється нервова система. Котики муркочуть та ластяться, а песики взагалі можуть лизнути і в обличчя! Ух! Сама доброта іде між людьми та тваринками – засинаєш просто щасливий. Інша річ спати на хмарософі – таке ліжко не так давно створили наші вчені. Примостишся зручно на пористій хмаринці і насолоджуєшся до ранку! А зранку будять тебе лагідні мамині руки та батьків поцілунок – як в дитинстві, і, заряджений позитивною енергією, розбуджуєш обіймами своїх дітей. Любов та добробут обіймає і об’єднує всю українську родину.

         … Сьогоднішній день – спортивний. До речі, наш народ вже зайняв першу сходинку по спортивній підготовці навіть між планетами, бо з дитинства ми – найздоровіша нація. Слово «аптека» є застарілим і відійшло в минуле. Правила для кожної родини однакові: до п’яти років батьки виховують дітей по черзі через день, а на другий – працюють. Фізичні вправи, плавання в очищених річках, загартовування, біг, легка атлетика – обов’язкові і для дітей, і для дорослих. Також вивчаються початкові питання з історії, економіки, культури, права, сучасних технологій. Далі – все вищі і вищі розумові рівні! По найвищому рівню підготовки знань та вмінь обираються голова української спільноти та його помічники, а кожен з людей обирає фах по розуму. Тому я з коханим завжди пояснюємо своїм трьом дітям про важливість постійного розумового, мистецького та фізичного навчання. Найщасливіша в країні - багатодітна сім’я: чим більше дітей в родині, тим більше їх достаток, навчальні можливості та більш різноманітний, комфортний відпочинок. Ними опікується міжпланетна опікунська рада з обов’язковим фондом найбагатших людей Всесвіту.

         Порівняно з минулим тисячоліттям люди стали довше жити –  до ста п’ятдесяти років. Мені виповнилося сто років, батькам – по 130. А так би хотілося, щоб люди не помирали ніколи! Але ж панацеї від старіння так і не знайшли. Знайшли тільки душевну та тілесну формулу наших прадідів, і тепер кожна родина зберігає в накопичувальних спогадах їх вміння, мрії, характер та вчинки. Тому ми всі разом постійно згадуємо їх і обираємо для себе тільки позитивні знання та поради.

         … Повертаємось додому з прекрасним настроєм, окрилені любов’ю, в добрій спортивній формі. Вихідні закінчені, і потрібно далі працювати, щоб Україна ще більше процвітала. От мій коханий – дизайнер шахт. Під землею для шахтарів створені найбезпечніші та естетично оформлені трудові місця. Крім того, що добувають залізну руду керовані людьми роботи, ще й на старих розробках знаходяться грибні оранжереї. Температура під землею завжди була однакова – 18-20 градусів, тому грибів на Україні під землею – як вишень та яблук на поверхні. Відпочивають шахтарі після роботи в облаштованих на місці саунах та соляріях, а далі – на зелених угіддях оранжерей.

А я працюю з дітьми на мистецьких рівнях: навчаю грати їх на обов’язкових та сучасних музичних інструментах. Розвиваю мистецьке мислення та уяву, підключаючи новітні технології. Так, завдяки музичній телепатії, учні швидше складають мелодії, засвоюють музичні форми та стилі, навіть спілкуються з іншими. Вже давно немає телефонів та диктофонів... Відлетівши від батьків на надшвидкісній сонячній кулі, я починаю наспівувати матусі  нову пісню, а вона  більш як за сто кілометрів співає мені «второю». Як гарно вона вистроює другий голос, а батько – бас!

До побачення, батьки! На наступні вихідні чекаю вас і дітей до себе в гості! Чую, як імітують та складають варіації на мою мелодію діти, які поспішають від бабусі і дідуся на Новітню планету. Там вони захотіли жити, де більш сучасніше – на те вони і діти, все їм хочеться нового, не такого, до якого звикли ми. І так було завжди! Головне - щоб вони були щасливі і здорові. Все одно колись  повернуться назавжди на неньку Україну, бо всі повертаються, бо вона серед всіх народів і планет найкраща, наймиліша, найароматніша – яблунева та вишнева!!!