МАМИНІ ЖОРЖИНИ
(Романс)
Слова Л.Баранової
Музика М.Бєлової

Згасає жовтень, а у нас в саду
Цвітуть жоржини, мамині жоржини.
*Йде в зиму мама, в осінь я іду,
Кудись за обрій весни наші плинуть.

Зігріті квіти маминим теплом -
Тому либонь, не торкнуті морозом,
*Та час помітить їх своїм крилом -
І упадуть на землю теплі сльози.

І хоч сльоза на пелюстках бринить,
Запізні квіти, утішаюсь вами,
*Бо ще матуся поряд лебедить,
Бо ще наш сад не замело снігами.

(від * повторити двічі)
м. Долинська 1997

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимані зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Виростеш ти, сину мій, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою, сину, приспані тривоги.

Можеш вибирати, синку, друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать тільки друга і по духу брата,
Та не можна свою рідну матір вибирати.

За тобою завжди будуть довго мандрувати
Тихі очі материнські і білява хата.
Можна все на цілім світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки твою Батьківщину.

м. Долинська 1997

Я прокидаюся рано - й зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну - бачу матусю свою.
Мама - досвітня пташина, з досвіту віч не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки, щоб не збудити мене.

Мама - то сонечко рідне, сонечко ясне, земне:
Слово її заповітне гріє і живить мене.
Я прокидаюся рано - й зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну - бачу матусю свою.

м. Долинська 1998