ВЕСЕЛІ МУЗИКИ
Слова Л.Баранової
Музика М.Бєлової

Джміль настроїв контрабас, коник - скрипку нову,-
*Покотивсь танок ураз лугом калиновим.

Приєднавсь до них шпачок - грає на сопілці.
Витинали гопака горобці на гілці.

Дивувались солов'ї: "Хист музики мають,-
*Танцювальне попурі он як гарно грають!"

І прикрасили танок трелі солов'їні,
Ховрашок у свій свисток засюрчав в долині...

Ми запрошуємо всіх до таночку, друзі,
*Щоб бринів дитячий сміх в калиновім лузі.

(*- повторити двічі)

м. Долинська 1998.

НЕЗАБУТНІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ
Слова Л.Четверик
Музика М.Бєлової

Де знайти ті слова найніжніші,
Щоб сказать, як ми любим тебе?
Перша вчителька наша найкраща,
Нам ти всю присвятила себе.
З чим зрівняти твій труд благородний,
Ту терплячість і лагідність ту?
Ми завжди пам`ятаєм про тебе,
Таку лагідну, добру й просту.

Ти, як сонце, всіх нас зігрівала
І як пісня, для нас ти була.
Берегиня ти наша найперша, -
Ти вся зіткана з ласки й тепла.
По голівці погладиш рукою -
І вже радість у наших очах,
А як ти посміхнешся, похвалиш -
Квітне щастя в дитячих серцях.

Будь здорова завжди і щаслива,
Довгим буде нехай в тебе вік.
Мила, рідна, найкраща у світі - (двічі)
Ти жива в наших душах повік.

м. Долинська 1993.

СПІВАНКИ ПРО МІСЯЦІ
Слова М.Підгірянки
Музика М.Бєлової
Ой, місяць січень кличе мороза, морозить лиця, щипає носа.
А місяць лютий вітрами дує, *на водах з льоду мости будує.

Березень-місяць мости поломить, весняну пісню річка задзвонить.
Квітами квітень всіх привітає - *усі садочки порозквітає.

Гей, травень прийде у дні чудові, простелить всюди трави шовкові,
А місяць червень луги покосить, *червоним соком ягідки зросить.

А місяць липень гарячим літом обсипле липи пахучим цвітом,
А місяць серпень серпом задзвонить - *достиглий колос додолу склонить.

Вересень-місяць добре газдує - овоч смачненький дітям дарує,
А місяць жовтень мряку розвіє - *в лісах, в садочках лист пожовтіє.

А листопад - той жалю не має - з дерев останнє листя зриває,
А місяць грудень на радість людям *сніжком присипле замерзле груддя.

(від* повторити двічі)
м. Долинська 1997

СВЯТКОВА
Слова Л.Четверик
Музика М.Бєлової

На рідній, прекрасній землі українській,
Мов квітка, розквітло містечко Долинська.
Ми з різних куточків квітучого краю
Зібрались на свято в прекрасному залі.
Приспів:
І хочемо, друзі, ми вам побажати -
Печалі і горя ніколи не знати,
Щоб рідна земля кожен рік розквітала,
Щоб радість у кожного в серці буяла.

У кожному домі щоб гості збирались,
Пісні щоб веселі щоденно співались,
Щоб сміху дзвінкого лилося багато,
І щастям світилася в кожного хата.
Приспів.

Щоб поле родило врожаї добірні,
А поряд щоб друзі були ваші вірні,
І щастя, і долі, і довгого віку
Бажаєм вам, люди, ми щиро довіку!
Приспів.

Долинська 1995

ПТИЦЯ
Слова Д.Павличка
Музика М.Бєлової

Тріпоче серце пійманої птиці,
В руках моїх не чує доброти.
*"Я дам тобі водиці і пшениці,
Моя пташино, тільки не тремти".

"Хіба потоки загубили воду?
Хіба в полях зерна уже нема?
*Пусти мене, дитино, на свободу,
І все, що треба, я знайду сама.

Пусти мене! Мені, дитина мила,
Дорожча воля, ніж зерно твоє!
*Страшна, хоть навіть лагідна, та сила,
Яка розкрити крилець не дає."

"Лети, співай у небі гомінкому!
Хоч і маленька, зрозуміла все:
*Моя рука ніколи і нікому
Ні кривди, ні біди не принесе!"

( від *-повторити двічі)
м. Долинська 1997

ДРУЖНА СІМ'Я
Слова Л.Четверик
Музика М.Бєлової

Як нам добре і весело разом зустрічать кожен ранок і день!
Всі ми дружно працюєм, завзято, ще й співаємо різних пісень.
Головний у сім'ї нашій - тато: робить все він, що мама звелить.
Ми ж вчимося у мами і тата, як нам гідно і правильно жить.

Кожен має свою в нас роботу, - без роботи ніхто не сидить -
Мама шиє, прасує і варить, над задачами з нами "корпить",
Тато дивиться всі передачі, а в перервах всім нам помага,
Донька кормить свою ляльку Барбі, а синочок на скейті "літа".

А вже потім, як втомиться мама, ми сідаємо відпочивать:
Сміх і жарти, пісні і розмови будуть знову в квартирі лунать.
Як же радісно нам відчувати, що у нас така дружна сім'я,
Що живемо - як пісню співаєм: тато, мама, сестричка і я.
м. Долинська 1995.

Ми всі діти українські, український славний рід.
Хочем, щоб про нас, маленьких, добра слава йшла у світ.

Свої здібності і сили розвиваймо раз по раз,
Щоб народу була слава і щоб користь була з нас.

Будьмо пильні у науці, будьмо чемні у ділах,
Будьмо сильні та відважні, та не думаймо про страх!

Все, що рідне, хай нам буде найдорожче і святе.
Рідна віра, рідна мова, рідний край наш - над усе!

м. Долинська 1992.

Весело живеться нам у рідній школі,
Друзів є багато - хлопців і дівчат.
Та у всіх нас вдома - на поличках друзі -
Іграшки веселі для усіх малят.

Там лежить конструктор, різні автомати
І стоять машини - струнко, в один ряд.
Барбі і Роксани ніжно посміхнуться,
А "сюрпризи-кіндер" ждуть, як на парад.

Дружно ми крокуєм, хлопці та дівчата,
По країні мудрій - по країні знань.
І разом тут з нами - наші вірні друзі
Бо вони ніколи не живуть без нянь.

м. Долинська 1992.

Залишився у серці лиш спогад про щасливі ті, радісні дні,
Коли ми поспішали до школи молоді, енергійні, ставні.
Заводні, безтурботні школярок забігали зі сміхом у клас.
Як ми мріяли всі про кохання, як хлоп'ята дивились на нас! (2рази)

Ще і досі той погляд палає на щоках, як згадаю ту мить:
Ти дивився тоді не на дошку, а на парту, де мила сидить.
А вона лиш з-під лоба іскринки посилала тобі через клас,
І так радісно, добре було нам - не було щасливіших за нас. (2рази)

Ми сміялись, гуртом жартували, кожен з нас був ще зовсім дитя...
Розлетілись. Настала розлука - довжиною у ціле життя.
Ми роз'їхались в різні куточки, кожен з нас пішов шляхом своїм -
І зустрітися нам не судилось, спогад лишився живим. (2рази)
м. Долинська 1995.

Розплела береза коси
На веснянім вітерці,
Опустила ніжку босу
В тиху воду у ріці,
Мов зібралася до мене
Вбрід на берег перейти,
Де схилились дужі клени
На причалені плоти.

Розплела береза коси
На веснянім вітерці
Опустила ніжку босу
В тиху воду у ріці,
Де гучна моя сопілка
Будить сиву далину...
Йди, берізко, йди, тут мілко,
Я ще й руку простягну!

м. Долинська 1997.

Коли надворі вечоріє, коли в трудах минає день,
Змовка село, лиш веселіє в садах пагіння молоде.
*Щось по-дитячому лопоче до груш, до яблунь вже старих,
Немов у них спитати хоче: хто їм піднятись допоміг

На висоту, на срібні луни, де пісня радісна й сумна...
А я сказав би їм, ще юним : "Земелька наша, лиш вона!
*Вона і гне, і підіймає - одних донизу, інших ввись...
Та жаль, не кожен земним раєм іще гордитися навчивсь".

(від * повторити двічі)
м. Долинська 1997.